ХАРПАЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що харпа́к. Згорда багачака [багач] говоре до його: — Мислиш, мабуть, брате, мене за дурного! Я та щоб позичив тобі, харпачині?.. (Манж., Тв., 1955, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 27.