ХАРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., перех., розм. Те саме, що харчува́ти 1-4. — Іван такий неслухняний, ..недобрий син: батька рідного лає, ..не хоче зодівати, не хоче годити! Ми ж вас харчимо, ми вам раді, ми вас почитаємо… (Григ., Вибр., 1959, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 28.