ХВАЛЬКУВА́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. хвалькува́тий. За.. зухвалість і хвалькуватість його не полюбляли в батареї (Сміл., Зустрічі, 1936, 90); Нашому мистецтву повинні бути однаково чужі як розгубленість перед складностями життя, згущення похмурих фарб, так і хвалькуватість, обивательське самовдоволення (Літ. Укр., 12.I 1965, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 34.