ХВА́СТОЩІ, ів, мн. Надмірне вихваляння себе, своїх вчинків і т. ін. Хотілося вірити, що все це в нього напускне, легковажні дитячі хвастощі, проте підстав для таких оптимістичних висновків було замало (Гур., Новели, 1951, 148); «А він, видно, з гонорком,— подумав Серга про новоприбулого, з пошаною однак дивлячись на його орден.— Не без хвастощів" (Гончар, Земля.., 1947, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 34.