Що oзначає слово - "хвиля"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ХВИ́ЛЯ1, і, ж.

1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч., І, 1963, 3); Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями, розсипалась по камінні, переливаючи білу хвилю з каменя на камінь (Н.-Лев., І, 1956, 51); Геть понад морем, над хвилями синіми В’ються, не спиняться чаєчки білії (Л. Укр., І, 1951, 151); *У порівн. Темна ніч. Чорні хмари, ніби великі хвилі, насуваються одна на другу (Коцюб., І, 1955, 444); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся, як хвиля, падало аж додолу (Мирний, III, 1954, 178); І котяться юрби, мов хвилі, Немов Середземна вода (Рильський, III, 1961, 260); // чого. Те, що своїм рухом або формою нагадує водяний вал. Обабіч шляху з тихим шумом хлюпались зелені хвилі хлібів (Головко, І, 1957, 95); [1-й комендор:] Вийдеш у степ — і котяться хвилі жита, пшениці, біжать до обрію (Корн., І, 1955, 70); // Потік якої-небудь легкої маси, що здіймається, поширюється в повітрі (туману, пари, диму і т. ін.). Він курив папіроску за папіроскою і розбивав головою хмари синього диму, що повзли за ним довгими хвилями, як туман в горах (Коцюб., II, 1955, 167); Недалеко впав снаряд, обдало Маковейчика гарячою хвилею (Гончар, III, 1959, 57); // Потоки світла, звуків, пахощів, що напливають, розходяться, ніби водяні вали. Курява стелилась по гладкому, як дзеркало, ставку і купалась у хвилях рожевого світла (Коцюб., І, 1955, 27); Повітря заповнялося щебетанням птиць, і хвилі того щебетання одна за другою котилися з лісу (Хотк., І, 1966, 130); Співали труби. Вони котили поперед себе хвилі звуків, тугих і бадьорих, як весільний вальс (Чаб., Балкан. весна, 1960, 398); *У порівн. Широкою хвилею неслися пахощі польових квіток з усіх боків (Мирний, IV, 1955, 212); // Пасма (волосся). Його велична голова з цілими хвилями ясних кучерів ясно вирізалась проти білих стін (Н.-Лев., III, 1956, 248); В його погляді, рухах і навіть у хвилях буйного волосся було щось таке, що робило його схожим на артиста (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 13); // Хвиляста складка, утворювана згином тканини, одягу тощо. Маруся, напившись з матір’ю чаю і поприбиравши з стола та впоравшись, сіла на канапі край вікна шити сорочку. Тонке полотно хвилями лежало на її колінах, спускалось додолу, падало на поміст (Н.-Лев., VI, 1966, 60); Раусліт помалу.. починає роздягатися. Білі хвилі одягу шарудять і падають на підлогу (Собко, Любов, 1935, 108); // кого, чого, яка. Потік, лава кого-, чого-небудь, що рухається кудись одне за одним. На високій бессарабській полонині день у день котиться брудна хвиля овечої отари (Коцюб., І, 1955, 387); Калинович стояв серед того хаосу, мов неживий, заплесканий хвилями людей, що пропливали й відпливали (Фр., VI, 1951, 157); — Василечку! — безсило крикнула вона, б’ ючися рученятами у стіну якихось спин, але хвиля людська несла її все далі й далі (Хотк., І, 1966, 113); Хвиля розгніваних людей попливла до терема (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 118); Степ клекоче лавами наступаючих. Хвиля за хвилею йдуть за броньовиками, зблискують багнетами, скільки видно, скільки засягає в степову просторінь світло прожекторів (Гончар, II, 1959, 436).

Вибухо́ва (уда́рна) хви́ля — різке коливання повітряних має внаслідок вибуху. Вибух стався несподівано. Вибухова хвиля навстяж [навстіж] розчинила сінешні та хатні двері і вдарила Галю спиною об стіну (Коз., Блискавка, 1962, 45); Основним уражуючим фактором при вибуху атомної бомби є ударна хвиля (Курс фізики, III, 1956, 376); Ме́ртві хви́лі див. ме́ртвий; Пові́тряна хви́ля див. пові́тряний; Рі́зати хви́лі див. рі́зати; Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) хви́лю див. розрі́зувати.

2. чого, перен. Нестримне піднесення, посилений рух, вияв чого-небудь. Никодим, так сказати, з головою кинувся в ті спінені, розбурхані хвилі революційного руху (Фр., III, 1950, 323); Прагнення Наполеона підкорити і поневолити російський та інші народи Росії викликало хвилю всенародного обурення і гніву проти загарбників (Іст. УРСР, І, 1953, 401); Треба було сподіватися, що рано чи пізно хвиля терору докотиться і сюди, на затишну вулицю Євгена Гребінки (Гончар, IV, 1960, 44); // Наплив яких-небудь почуттів, думок, що визначають настрій людини. Звіяло усього [Якова] холодком, сполоснули гарячі хвилі образи, сорому, жалю… (Вас., II, 1959, 64); Гаряча хвиля вдячності залляла серце. Щербатиха схопила Василя за голову й поцілувала (Хотк., І, 1966, 102); Хвиля почуттів, і радісних, і тоскних, переповнює хлопця (Стельмах, І, 1962, 400); Мати захлинулася новою хвилею гніву і тому не могла звести голосу, щоб ще раз пробрати непокірну… (Речм., Весн. грози, 1961, 82); Петру глянув на оковані залізом ворота, і важка хвиля спогадів потьмарила його чоло (Чаб., Балкан. весна, 1960, 254).

3. фіз. Коливальний рух у фізичному середовищі. Луна — не що інше, як повернення звукових хвиль, що відбилися від якої-небудь перепони (Цікава фізика.., 1950, 309); Від центра землетрус поширюється хвилями. Це сейсмічні хвилі (Про вулкани.., 1955, 23); Основним джерелом наших відомостей про космічні тіла є електромагнітні хвилі, які випромінюють або відбивають ці тіла (Наука.., 1, 1958, 9);Шлях, пройдений хвилею за один період, називається довжиною хвилі (Осн. радіотехн., 1957, 5).

&́9651; До́вгі хви́лі — електромагнітні хвилі, довші 3000 метрів; Коро́ткі хви́лі — електромагнітні хвилі, що мають довжину від 10 до 50 метрів.

ХВИ́ЛЯ2, і, ж.

1. заст. Хвилина (у 1 знач.). Вагадло приробили аж у XVII віці. Тоді також поділили годину на 60 хвиль, а хвилю на 60 хвилинок (Коцюб., III, 1956, 8).

2. розм. Короткий відрізок часу; мить. Денис хвилю сидів, задумавшись, потім почепив рушницю на плече і, не сказавши нікому й слова, кудись пішов (Тют., Вир, 1964, 16); Клас невдоволено загудів, і Павло Миронович, подумавши з хвилю, додав: — Задачу цю нехай рішать добровольці! (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 167); Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам’яті (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 179).

&́9671; В одну́ хви́лю — те саме, що В одну́ хвили́ну (див. хвили́на). Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Хотк., II, 1966, 135); За (че́рез) [яку́сь] хви́лю; По хви́лі — те саме, що За (че́рез) [яку́сь] хвили́ну (див. хвили́на). «Ось таким ти мені подобаєшся» — окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (Гончар, Бригантина, 1973, 78); Через хвилю лице її зробилося знову діловитим і зосередженим, і вона знову стала продовжувати огляд (Тют., Вир, 1964, 294); [Прісцілла:] Руфіне! [Руфін (по хвилі мовчання):] Що? (Л. Укр., II, 1951, 504); Жінка важко, але тихо зітхнула і обважніло присіла на край стільця. По хвилі з її очей поповзли кришталеві краплинки (Досв., Вибр., 1959, 237); На [одну́] хви́лю — те саме, що На [одну́] хвили́ну (див. хвили́на). Гамір, співи, крики та п’яні прокляття невгавали й на хвилю (Фр., II, 1950, 9); У ту ж [са́му] хви́лю — те саме, що У ту ж [с́аму] хвили́ну (див. той). Джмелик глянув на нього і в ту ж хвилю відвів погляд: Оксенові очі дивилися на нього запитливо, але спокійно (Тют., Вир, 1964, 539); У цю (у сю) хви́лю; В тій хви́лі —те саме, що У цю (у сю) хвили́ну (див. хвили́на). Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий (Тич., II, 1947, 160); Все швидше й швидше почав перевертатися камінь.., але в сю хвилю одним скоком догнав його опришок і, поставивши ногу, затримав на місці (Хотк., II, 1966, 204); Дорогою в тій хвилі йшов з поля чоловік з мішком і ціпом (Фр., IV, 1950, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 40 - 41.