ХВИЛЯ́СТО, присл. Хвилями, у вигляді хвиль. Хвилясто біліють поля, горбляться горбами, западають балками, і весь час крижано, тонко дзвенить поземкою цей суворий, ніби арктичний світ (Гончар, Циклон, 1970, 84); Вітрило біле, як пісок, що хвилясто пересипається на косі (Коп., Вибр., 1948, 164); Густа сивина смугою підіймалась від правої скроні, хвилясто спадаючи на лівий бік (Кучер, Квітує жито, 1938, 203); Сніжок.. хвилясто закручувався на рівній поверхні бетону (Голов., Тополя.., 1965, 241); Хвилясто тягся клич плугатаря (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 41.