ХВИСЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хви́ськати і хви́сьнути. Вхопив [Іул Енейович] камінчик,— прицілився, ..І Ремула по лобу хвись! (Котл.. І, 1952, 237); Тут хвись! шабельки засвистіли, Цок-цок! — і іскри полетіли; Один другого полосять! (Котл., І, 1952, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 42.