ХЕРУВИ́МСЬКИЙ, а, е. Прикм. до херуви́м; // перен., заст. Такий, як херувим; такий, як у херувима. Серця парафіян тріпотіли, коли вони чули чистий і хвилюючий голос молодої дівчини.. — Херувимський голос,— схлипували баби,— ніколи такого не чули… (Донч., III, 1956, 103); // у знач. ім. херуви́мська, кої, ж. Те саме, що херуви́м 2. Дяк охриплим голосом завів херувимську,— всі чимдуж замолилися (Мирний, III, 1954, 320).
Херуви́мська пі́сня — те саме, що херуви́м 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 51.