ХЕ-ХЕ́, ХЕ-ХЕ-ХЕ́, виг. Те саме, що хи-хи́, хи-хи-хи́. — Хе-хе! От ще перелякана людина! Хе-хе! Мені б нічого й стояти тут, так утішно дивитись, коли доросла людина, громадянин, мов заєць той, полохається абичого (Коцюб., І, 1955, 165); — Хе-хе,— засміявся Кузь.— Ти так міркуєш, ніби це не наша артіль, а твоя економія! (Тют., Вир, 1964, 28); — Хе-хе-хе, а тут, бачу, тайна вечеря,— якнайрадісніше обводить [отець Миколай] щілинами очей присутніх (Стельмах, I, 1962, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 51.