ХИБНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Однокр. до хиба́тися. Сідав [Славко] на ослін і передовсім намагався вдержати рівновагу, бо безногий ослін хилитався. Легко можна було хибнутися та й разом з ослоном упасти на землю (Март., Тв., 1954, 229); Пливе човен, води повен, коли б не хибнувся (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 52.