ХИЛЬНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Те саме, що відхили́тися 1, 2. Кулак упав парубкові на вухо важко — голова хильнулась набік, картуз спав, і все тіло так схитнулось, що хлопець трохи не впав (Гр., II, 1963, 128); Вони метко хильнулись в тінь урвищ і кинулися бігти. Кулі не наздоганяли їх (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 57.