ХИ́СТКІСТЬ, кості, ж. Абстр. ім. до хистки́й1 1, 3. Зовсім чоловік переродився, зникла ота його невпевненість, хисткість, йде рівно, ступає твердо, навіть палицю свою під рукою несе (Збан., Сеспель, 1961, 129); Чому ще сьогодні вранці він сам не зрозумів хисткість своїх передбачень? (Рибак, Час.., 1960, 733); Андрій зрозумів хисткість становища, у яке потрапила його наречена — без друзів, без знайомих, у чужих місцях (Дмит., Наречена, 1959, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 62.