ХИТРОО́КИЙ, а, е. Який має хитрі очі; хитрий. Увечері тихесенько до нього Заходив хитроокий Кутернога. Старого пана незрадливий раб… (Рильський, II, 1956, 39); Тоді ж [після Кривавої неділі] інакше, спідлоба, почали поглядати дядьки й на портрет хитроокого царя, що зверхньо з стіни дивився на протилежну стіну (Стельмах, І, 1962, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 66.