ХИ́ХОНЬКИ, ньок, мн., розм. Сміх, жарти. [Палажка:] І за чим тільки дивиться теє начальство, що воно не спиняє отих бездільників, отих босяків. Як почнуть, тільки смеркне, співи та хихоньки, то й до світа не заціпить їм (Вас., III, 1960, 149); Коли ж якийсь парубійко хотів ув’язатись за нею, вона безцеремонно з примовками і хихоньками зразу ж відшивала його (Стельмах, І, 1962, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 68.