ХЛЕБЕСТА́ТИ, ещу́, е́щеш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що хлебта́ти 2. Умів він дудлити й.. хлебестати [горілку] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 76.