ХЛЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до хлебта́ти. Багачі з’їли калачі, то й сплять і вдень і вночі, а бідний чого не хлебне, то й так засне (Укр.. присл.., 1963, 117); [Андрій:] Серафима Вікентіївно! Серафима! Заспокойтесь, заспокойтесь! (Наливає води у склянку і подає Серафимі). Хлебніть водички! Хлебніть! (Мороз, П’єси, 1959, 307); Матушка, ну й чудні вони. Теж, мабуть, хлебнули трошки [вина] (Мик., Кадильниця, 1959, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 76.