ХЛИСЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хлисну́ти. Коли влюбився чи програвся, То пуншту [пуншу] хлись — судьба поправся! (Котл., І, 1952, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 77.