ХЛЯ́КИ, ів, мн. Найбільша частина шлунка жуйних тварин. Як будуть мене різать [говорить корівка], так ти просися хляки мить (Сл. Гр.); // Страва, приготовлена з цієї частини шлунка. Як я піду на базар Хляки продавати, Зголоднієш, вражий сину, Прийдеш купувати (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 225); Опісля подали юшку з хляками (Кв.-Осн., II, 1956, 68); Готова страва вся стояла.. І юшка з хляками, з кишками, Телячий лизень тут лежав (Котл., І, 1952, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 91.