ХЛІБИ́НА, и, ж. Один виріб з борошна певної форми; буханець. Він кинувся до воза і взяв мішок з хлібинами (Довж., І, 1958, 243); Тітка Явдоха вийшла зі свого двору, оточена дітьми, несучи перед себе на вишиваному рушнику хлібину з грудкою солі зверху (Ю. Янов., Мир, 1956, 115); Звечора мені ставили глечик молока, накритий довгою товстою скибкою хліба, вкраяного од цілої хлібини (Перв., Материн.. хліб, 1960, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 80.