ХМАРОВИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до хма́ра. Дощ, витрусивши безліч краплин, посунув свої хмари далі, збирав до себе всі випари і перешиковував хмаровище (Ю. Янов., II, 1958, 177); Над відкритими степами півдня проносились страхітливі чорні бурі.. Велелюдні селянські процесії, виходячи в хмаровищах куряви насупроти стихії, падали навколішки, благали, щоб вщухло (Гончар, І, 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 95.