ХОВРАШО́К, шка́, ч. Те саме, що ховра́х. На території УРСР водиться три види ховрашків: європейський, крапчастий та малий (Шкідн. поля.., 1949, 114); Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють (Шевч., І, 1963, 29); В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (Н.-Лев., III, 1956, 314); З нірок обережно визирали вусаті ховрашки (Тулуб, В степу.., 1964, 39); *Образно. Обома руками треба відхрещуватися далі від усіх лабораторних ховрашків: на заводах мають працювати люди, та ще й з тверезими головами (Шовк., Інженери, 1956, 364); *У порівн. Цікаві хлоп’ята вискочать з двору подивитися, мов на яке чудо, на ту валку, вискочать, крикнуть і, як ховрашки, дременуть у двір (Мирний, І, 1954, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 103.