ХОДОВИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до ходу (у 1 знач.), пов’язаний з ним.
Ходова́ ва́хта — вахта під час плавання судна; Ходова́ р́убка, заст. — штурманська, стернова рубка, з якої здійснюється керування судном підчас плавання; Ходови́й місто́к — основний пост керування судном під час плавання. На ходовому містку, який здіймався над усіма палубними надбудовами, вже стоїть Угаров (Ткач, Крута хвиля, 1956, 122); Ілюмінатори ходового містка були заліплені комахами (Веч. Київ, 12.Х 1967, 4); Ходові́ випро́бування — випробування, які здійснюються під час ходу, руху судна. Від добудованого причалу відійшов на ходові випробування теплохід-велетень «Олександр Матросов» (Роб. газ., 24.XII 1974, 4); Ходові́ вогні́ — суднові сигнальні вогні, які запалюють під час плавання.
2. Пов’язаний з роботою, ходом машини чи механізму; робочий. Основними вузлами трактора є двигун, трансмісія і ходова система (Колг. енц., II, 1956, 613); Ходова частина автомобіля складається з рами, осей, коліс з шинами та підвіски, яка еластично з’єднує осі з рамою (Автомоб., 1957, 170).
3. Признач. для ходіння. Ходова доріжка; // Признач. для проходу. До робочого місця треба було добуватися вузенькою вертикальною горловиною — ходовим гезенком, деручись по вузькій і хисткій залізній драбині (Ткач, Плем’я.., 1961, 126).
4. Не закріплений у постійному положенні; рухомий.
5. Який працює, перебуває в роботі, експлуатації (на відміну від того, що стоїть на ремонті,— про механізми, машини тощо). Ходова піч; // Який використовують для машин, що перебувають в експлуатації, на ходу.
Ходови́й парк — парк машин, які перебувають в експлуатації.
6. Який користується великим попитом, популярністю. На основі вивчення інтересів читача треба виробити типи масових ходових видань (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 308); Ярмарки скрізь гудуть. Тільки товарів давай ходових (Кучер, Трудна любов, 1960, 340); // Широковживаний, дуже поширений, відомий. Один прийом буржуазної преси завжди і в усіх країнах є найбільш ходовим і «безпомилково» дійсним. Бреши, галасуй, кричи, повторюй брехню — «що-небудь залишиться» (Ленін, 31, 1973, 210).
7. Який переміщується в певному напрямі; // Який іде вгору за течією метати ікру або пересувається масами в певний час (про рибу); // Який рухається в одному напрямку з ким-, чим-небудь (про вітер); попутний. [Генерал:] Бензину досить́ [Єфрейтор:] Вистачить! А коли що — можна й вітрило піднять. Вітер — ходовий! (Мам., Тв., 1962, 390); Ворог уже повернув човен, поставив вітрило і з ходовим вітром хутко віддалявся (Донч., II, 1956, 531); [Шульга:] Віра в сили людини для мене більше, ніж ходовий вітер вітрилові корабля… (Рибак, Час.., 1960, 102).
Ходове́ судно́ — судно, яке йде вгору по річці (на відміну від сплавного, що йде за течією вниз).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 110.