ХОЛОДНУВА́ТО.
1. Присл. до холоднува́тий. Він грав цю роль холоднувато; // Стримано, сухо. Коли востаннє плуг пройшовся понад поясами.. меж, Дмитро повів коні до воза, а Мар’яні холоднувато простягнув руку: — Всього доброго вам (Стельмах, II, 1962, 275); — Скарг од Каргата я не чув ніяких,— холоднувато відказав він (Шовк., Інженери, 1956, 14).
2. у знач. присудк. сл. Про відносно низьку температуру повітря, похолодання. В кімнаті холоднувато, як в алеї тінявого саду (Коп., Вибр., 1948, 163); Після бурі стало холоднувато, але спрага мучила людей і худобу (Тулуб, В степу.., 1964, 93).
3. у знач. присудк. сл., кому. Про відчуття ким-небудь певного холоду. Танкіст ішов швидше від усіх, тільки якось боком, косо. Йому було, видно, холоднувато в шинелі, і він ішов напроти вітру плечем уперед (Тют., Вир, 1964, 463).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 120.