ХОЛОСТЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до холостя́к. Шумаков поклявся струсити з себе все дріб’язкове, що могло ще лишитися в ньому від молодих літ і холостяцького поневіряння (Голов., Тополя.., 1965, 114); [Костомаров:] Холостяцьке життя моє та не дає ж мені можливості гостей ушанувати як слід (Тич., I, 1957, 292); // Належний холостякові. По хитких східцях Мостовий добрався до своєї холостяцької квартири (Зар., На.. світі, 1967, 209); // Такий, як у холостяка; власт. холостякові. Я озирнувся по кімнаті. Речі на столі, на стільцях, на підлозі, кинуті, як попало, свідчили, що це було справжнє холостяцьке житло (Хор., Ковила, 1960, 14); Микола запрошує гостей, а сам швидко поправляє ліжко.. Зараз вони побачать холостяцьке запустіння і нужду (Гжицький, Вел. надії, 1963, 84); Холостяцька безладь кімнати. Купи книг по кутках. Пудові альбоми репродукцій… (Гончар, Тронка, 1963, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 123.