ХОП, виг., діал. Уживається як присудок за знач. хопи́ти1. — А я собі думаю — куди він хилить́ — Усе вітає та вітає, а потім — хоп у саму точку (Мик., II, 1957, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 124.