ХОРЕЇ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до хоре́й1. Частушка має короткі хореїчні рядки, ритм близький до танцювального (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 177); // Написаний хореєм. Двоскладова стопа, в якій перший склад наголошений, має назву хорей. Вірші, написані в цьому ритмі, називаються хореїчними (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 126.