ХО́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. хо́ркати і звуки, утворювані цією дією. Не чути було ні соловейків, ні собак, ні хоркання кобил (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 126.