ХО́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хо́ркати. Качка крякнула. Розгублено, дико. Крик її вичахав у вухах. І раптом хоркнула вгорі, а за нею — ще кілька (Гуц., Скупана.., 1965, 262); Хоркнули мотори танків, кіннотники виїхали з лісу, піхота звелася на повний зріст, гримнула перша гармата (Перв., Невигадане життя, 1958, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 126.