ХОРО́БА, и, ж., діал. Хвороба. Від колишніх косметик і від хороби обличчя вкрилося слабким плямистим рум’янцем (Л. Укр., III, 1952, 698); «Сильне потрясіння [потрясіння] нервів виступало так грізно у старої дами, що лікар побоювався, щоб з того не виникла яка поважніша хороба нервів» (Коб., III, 1956, 189); *У порівн. Гірка пам’ять вчепилася в мене, як хороба в тіло, в кров, в жили (Вовчок, VI, 1956, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 126.