ХОРОБЛИ́ВИЙ, а, е, діал. Хворобливий. Яке він [учитель] добро зможе зробити людям? Забутий, загнаний, з вимученим лицем, з боязким хоробливим блиском в очах (Вас., Незібр. тв., 1941, 189); Кесар здригнувся, почувши кроки позад себе. Але це неруські вої [воїни], їх малює тільки хороблива уява кесаря — до нього йшла жона (Скл., Святослав, 1959, 506).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 127.