ХОРОБЛИ́ВІСТЬ, вості, ж., діал. Властивість за знач. хоробли́вий. Хоробливість його вдачі приймала часто несимпатичні форми дрібного егоїзму і навіть жорстокості (Л. Укр., III, 1952, 687).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 127.