ХОХО́Л, хохла́, ч., заст., розм. Зневажлива назва українця. — Хочеш, вуса тобі для хвацькості залишу? Ваш брат хохол завжди при вусах (Тулуб, В степу.., 1964, 28); —Ну, ти, хохол. Все тобі смішки,— Андрій Єрмолаєв явно заздрить благодушності Гладкого (Довж., Зач. Десна, 1957, 415).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 134.