ХРА́МИ́НА, и, ж., заст.
1. Храм (у 1, 3 знач.). Щось невідоме в той час, Як млою криються долини, Тебе тягло сюди щораз Під дах високої храмини (Щог., Поезії, 1958, 225); Собор справив на неї величезне враження. Їй здавалось, що вона потрапила в справжню храмину, де людина може забути про всі злигодні життя, єднається з богом (Скл., Святослав, 1959, 169); З вірою в високе ми ішли в храмину Розуму й освіти (Щог., Поезії, 1958, 272).
2. Хороми (у 1 знач.). І в багряниці довгополій Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий, В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Шевч., II, 1953, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 137.