ХРИ́Я, ї, ж. У риториці — промова на задану тему, складена за певними правилами; прийоми складання такої промови. — Як благочинний, я скажу промову великому князеві.. Треба добрати періоди довгенькі, закруглені, обточені або підвести під форму хриї, так… на взірець промови Кониського Катерині II (Н.-Лев., IV, 1956, 47); За пишнії хриї, величнії оди Король сам співцям роздавав нагороди (Л. Укр., І, 1951, 171); *Образно. Ваш милий образ — трафарет і хрия: Був характерніший цей меценат — Князь церкви, синодальний дипломат, Досвідчений і промітний вітія (Зеров, Вибр., 1966, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 149.