ХРОМ, у, ч.
1. Хімічний елемент — твердий сріблястий метал, вживаний для виготовлення сплавів і покриття металевих виробів. Щоб зміцнити сталь, до неї додають так звані легуючі елементи, зокрема хром (Знання.., 11, 1965, 9); У машинобудуванні дуже широко застосовується сталь, яка містить хром, ванадій, нікель, вольфрам та інші метали (Наука.., 2, 1959, 26); Рефлектор являє собою ввігнуте дзеркало, виготовлене з латуні або сталі, внутрішня поверхня якого покрита хромом або шаром алюмінію, що забезпечує добре відбиття світла (Підручник шофера.., 1960, 174).
2. М’яка тонка шкіра, вичинена солями цього металу. Глянув [Степан] по хаті.. і побачив під лавкою їхнього плетеного з очерету кошика. Там був хром і шевро (Кучер, Трудна любов, 1960, 145); Вечором прийшов Андрій Орлик, принісши з собою запах хрому. Чоботи на Андрієві аж горіли (Чорн., Визвол. земля, 1959, 208).
3. Жовта, оранжева, червона або зелена мінеральна фарба (окис цього металу або сіль хромової кислоти).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 151.