ХРОНОМЕТРА́Ж, у́, ч. Вимірювання робочого часу, що йде на виконання виробничих елементів операцій. [Макар:] Надрукували мою статейку. Писав я її довго. Місяць ходив по шахті з годинником, хронометраж робив. Виклав усе (Корн., II, 1955, 134); Особливість роботи театрального композитора полягає в тому, що свої творчі задуми він має узгоджувати з хронометражем даної сцени, з її ритмом, характером (Мист., 3, 1969, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 155.