ХТИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. хти́вий. У другій дії [«Наймички»] Цокуль ледве вгамовує себе: все переплуталося у його запаленій голові — хазяйські розрахунки і міркування. Нестримна хтивість виявляється у всій поведінці, рухах, голосі (Життя Саксаганського, 1957, 109); Цивілізація в людини — у середньому мозкові. Там центри стримування. Під дією алкоголю, хтивості, підлабузництва, кар’єризму, просто страху мозок розгальмовується — і ти втрачаєш людську подобу (Загреб., День.., 1964, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 163.