ХУДО́БКА, и, ж.
1. Пестл. до худо́ба 1. Він, сердешний чоловік, побивається; звісно — хазяйки нема, а худобка, а господа, а самому ніколи (Дн. Чайка, Тв., 1960, 31); — Коні в нас будуть, баю, не турбуйся. І худобка буде (Донч., І, 1956, 154).
2. діал. Зменш.-пестл. до худо́ба 3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 168.