ХУЛІГА́НСТВО, а, с. Грубе порушення правил громадського порядку, загальноприйнятих норм поведінки, що є виявом неповаги до суспільства, до гідності людини. [Петя:] Дай жбурну грудкою. [Коваль:] Облиш. Хуліганство (Мик., І, 1957, 52); Хлопчику мій— вояко! Знищити деревце — Це не геройство нія́ке, А — хуліганство це! (Нех., Ми живемо.., 1960, 117); Грак швидко зірвався з місця і простягнув руку до папірця: — Давайте всі прочитаємо цей проект.— Масло злякано відсахнувся і засунув до кишені пожмаканий папірець: — Це справжнє хуліганство з рук виривати папери! (Хижняк, Невгамовна, 1961, 20); — Бешкетувати, хлопці, ми не рекомендуємо! В нас хуліганство не в пошані (Вишня, II, 1956, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 172.