ЦА́П’ЯЧИЙ, а, е. Те саме, що цапи́ний. Паламар подивився на Річинського такими цап’ячими очима, що Аркадієві аж закортіло плюнути в них (Вільде, Сестри.., 1958, 35); Клим мотав цап’ячою борідкою (Горд., II, 1959, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 180.