ЦА́ПКИ, присл., розм. Те саме, що ц́апа. Море сказилося! Воно якось люто накидається на «Гетьмана». Підскакує під нього, ставить його цапки (Вишня, І, 1956, 187).
&́9671; Става́ти (ста́ти) ца́пки — те саме, що Става́ти (ста́ти) ца́па (див. ца́па). Осадив [Наливайко] білокопитого коня, що той аж цапки став (Ле, Наливайко, 1957, 100); Вона [зима] не хотіла скоритися: ставала цапки, мела лютою хурделицею.., передчуваючи свій неминучий кінець (Епік, Тв., 1958, 164); Станови́тися ца́пки див. станови́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 180.