ЦА́РСТВУВА́ТИ, ца́рству́ю, ца́рству́єш, недок., рідко. Те саме, що царюва́ти. В цілій околиці [Зелеміня] царствує єще [ще] рука первісної природи (Фр., VIII, 1952, 217); Десь рвуться снаряди, смерть царствує там… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 288).
&́9671; Неха́й (хай) ца́рствує, заст.— побажання померлому райського життя, життя в царстві небесному. Жила колись у нашому селі вдова Орлиха. Я.. чула се од покійної матері — нехай царствує! (Вовчок, І, 1955, 80); — Мене сюди у Попельну з Борзни батько — нехай царствує! — заміж оддали (Морд., І, 1958, 93); — Петро Петрович? Немає. Цей по кабінетах не сидить. Отакий ще був, хай царствує, товариш Артем (Панч, На калин. мості, 1965, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 183.