ЦЕНЗ, у, ч.
1. У Стародавньому Римі — періодичний перепис майна громадян для відповідного розподілу їх на податкові розряди.
2. Умови допущення особи до користування тими або іншими політичними правами. [X р а п к о:] А там побачу, як [Печариця] з Галькою житимуть, землі можна купити… цензу того добути… То, може, і мировим оберуть… (Мирний, V, 1955, 173).
Осві́тній ценз див. осві́тній.
3. спец. Статистичний перепис. Промислові цензи.
4. Умова, потрібна для внесення підприємства в певний список, реєстр.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 196.