ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до церемоніа́л. Церемоніальний порядок.
2. Який здійснюється за певним церемоніалом; урочистий. Йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю (Фр., VIII, 1952, 100); Анна мовчки вклоняється командорові глибоким церемоніальним поклоном (Л. Укр., III, 1952, 348); Павло наблизився карбованим, церемоніальним кроком і вкипів перед послом (Кучер, Голод, 1961, 371).
Церемоніа́льний марш — урочисте проходження військ у колонах, у розгорнутому строю під музику. Карбуючи крок, церемоніальним маршем перед монументом Слави проходять воїни Київського гарнізону (Веч. Київ, 30.IX 1967, 3); Щільно причинивши двері й виструнчившись, мов солдат на церемоніальному марші, Федір Іполитович закрокував з кутка в куток (Шовк., Людина.., 1962, 62); Церемоніа́льним ма́ршем! — команда, якою розпочинають таке урочисте проходження військ. — Церемоніальним маршем!..— пролунала команда. Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (Довж., І, 1958, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 201.