ЦЕ́РІЙ, ю, ч. М’який метал сіро-сталевого кольору, який легко окислюється і горить на повітрі; застосовується для виготовлення ракетного палива, кременів для запальничок і т. ін. Солі церію іноді використовуються для забарвлення скла і фарфору (Заг. хімія, 1955, 570); З монациту добувають рідкісні метали торій та церій (Трубл., II, 1955, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 202.