ЦИГАНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до циганя́. Стоїть бідне циганятко. Холод каменить [кам’янить], А старий пішов до хати Людей туманить (Рудан., Ів., 1959, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 210.