ЦИДУ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до циду́лка. [Гаркуша:] Хотів був цидулочку до сотника написать, так теперечки вже не треба (Стор., І, 1957, 298); Це була захоплива цидулочка завжди зайнятого Сергійка, який висловлював радість і вітав з чудовим вибором собі «поля діяльності» (Ле, Право.., 1957, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 211.