ЦИКА́ДА, и, ж.
1. Те саме, що цика́дка. Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в’яне, жовкне… Спів цикади дзвінкий перейшов в тихий свист — хутко вмовкне… (Л. Укр., І, 1951, 229); Несамовито цокотіли цикади (Донч., II, 1956, 127); *У порівн. — Іду на аеродром… Тихо, всі в розгоні, лише де-не-де літаки, як цикади, дрімають по степу (Гончар, Тронка, 1963, 72).
2. мн. цика́ди, а́д. Те саме, що цика́дкові. Цикади— стародавні жителі Землі. Ці комахи існували вже 275 мільйонів років тому (Веч. Київ,10.II 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 211.