ЦИСТОСКО́П, а, ч., мед. Прилад у вигляді металевої трубки (катетера) з оптичною й освітлювальною системою, що вводиться в сечовий міхур для його дослідження. Лікар увесь час бачить, що відбувається у сечовому міхурі оперованого. Візуальний контроль здійснюється універсальним цистоскопом із змінною оптикою (Знання.., 5, 1967, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 219.