ЦИТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до цитува́ти. Думка В. Іванова, висловлена в цитованій вище його статті про те, що специфічним предметом і специфічним змістом мистецтва є жива дійсність, або дійсність в живому виді, видається хоч і дуже загальною, але цілком вірною (Талант.., 1958, 56); Укладачі книжки «Тисяча крилатих виразів» не тільки подають першоджерела цитованих виразів, але й ілюструють прикладами з різних творів української літератури, де зустрічається той чи інший вираз (Вітч., 11, 1964, 205); // цито́вано, безос. присудк. сл. Пушкін і Шевченко… Дві різні людські долі.. Які несхожі були у них дитинство та юність! Російська сім’я, де говорено французькою мовою, цитовано Вольтера й Парні.. Вбога сільська хата… Під’яремна праця батьків… Убожество на лоні прекрасної української природи… (Рильський, X, 1962, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 220.